ПІСЛЯМОВА: У заключній грі жіночої Суперліги з регбі-7 «Левиці» обіграли «Металіст 1925» і стали чемпіонками України-2026

В Одесі, на полі стадіону «Академія спорту» напередодні, 12-го вересня поточного року, відбувся вирішальний поєдинок за звання чемпіонок України сезону-2026 з регбі-7 серед команд жіночої Суперліги. Обігравши чинних володарок титулу з харківського клубу «Металіст 1925» в третє з чотирьох очних поєдинків у поточному сезоні, львівські «Левиці» повернули собі звання чемпіонок і тим самим втретє за чотири останні роки оформили «золотий дубль», вигравши обидва національні трофеї — Кубок України та чемпіонство Суперліги.

Вирішальний поєдинок за звання чемпіонок України 2026 року серед клубів жіночої Суперліги, який у статусі арбітра в полі обслуговувала одеситка Карина Храмова, команди розпочали у таких складах:

КІВС «Левиці»: Юлія Богданова (капітан команди), Оксана Пасічко, Тетяна Мороз, Юлія Рудницька, Вікторія Шепель, Ольга Козюк, Анастасія Бардика;

«Металіст 1925»: Аліна Єфремова, Юлія Іващенко (капітан команди), Наталія Мазур, Уляна Голубнича, Оксана Никоряк, Маргарита Лупанова, Єлизавета Гаврилова.

Гру ударом з центра поля розпочала штатна виконавиця стандартів у складі «Левиць» Вікторія Шепель. Її партнерки зуміли заволодіти ігровим снарядом, однак за лічені секунди його втратили, припустившись технічної помилки, що називається, на рівному місці. Однак харків’янки, перебуваючи під високим активним командним тиском львів’янок, змушені були по-більшості думати не про те, як прорватися до залікової зони суперниць, а як самим не втратити м’яча та не дати їм організувати результативний контрвипад. Одразу скажемо, що загалом перша семихвилинка пройшла під контролем підопічних Артема Глинки та Андрія Гарасима. А найкращим свідченням ігрової переваги «Левиць» в першій половині очного протистояння є той факт, що навіть володіючи м’ячем, команда Сергія Гарькавого та Олега Литвиненка лише з великими потугами переходила на половину поля львів’янок, однак при цьому до по-справжньому гострих моментів справу так жодного разу й не довела. Натомість наші красуні, маючи «диню» у своєму розпорядженні, майже щоразу створювали небезпеку поблизу залікової зони «Металіста 1925». Однак поставити бодай в одній з своїх багаточисельних атак в першому таймі результативну крапку львів’янкам не судилося. Тож коли пролунав свисток Каріни Храмової на перерву, на табло стадіону «Академія спорту» горіли два сиротливих нулі.

Друга половина вирішального протистояння розпочалася з обопільних атак — гравчині обох команд одразу після поновлення гри дали зрозуміти суперницям, що своє регбійне щастя мають намір знайти виключно в атаці. Втім, упродовж майже трьох хвилин оборона і львів’янок, і харків’янок діяла надійніше атаки опоненток. Однак наприкінці 9-ої хвилини матчу «Левиці» припустилися технічної помилки при передачі, яка призвела до втрати ігрового снаряду. Слобожанки миттєво розіграли комбінацію у три ходи, в фіналі якої вивели у прорив по правій бровці Наталку Мазур. Прудконога «десятка» харків’янок прогнозовано на швидкості зуміла пройти Юлію Богданову, а Вікторія Шепель уже не встигала завадити своїй партнерці по збірній України покласти першу спробу в матчі й тим самим відкрити лік ігровим очкам у звітній зустрічі. Єлизавета Гаврилова, пробиваючи реалізацію з далеко не простої позиції, у ворота не влучила, однак головне, харків’янки вийшли вперед — 5:0 на користь «Металіста 1925».

Звітний поєдинок був п’ятим очним протистоянням двох найсильніших команд України в поточному сезоні-2026. Цікаво, що в чотирьох попередніх матчах (трьох у чемпіонаті Суперліги та в одному на Кубку України) щоразу перемагала команда, яка відкривала рахунок у грі. Тож за цією прикметою, на полі стадіону «Академія спорту» мав вигравати «Металіст 1925». Однак «Левиці» наочно довели, що коли ти по-справжньому впевнений у собі та добряче працював на тренуваннях, то жодні прикмети чи потойбічні сили не можуть тобі завадити досягти поставленої мети.

Харків’янки попереду були не довго — лише кілька десятків секунд. Львів’янки розіграли в середині поля коротку комбінацію, в фіналі якої Юлія Рудницька вивела у прорив по лівому крилу Юлію Богданову. Капітанку нашої команди намагалася наздогнати її візаві Юлія Іващенко. Однак спринт у довгу двох капітанів та шостих номерів обох команд виграла «левиця». Вікторія Шепель, виконуючи стандарт, десь трішечки не змогла як слід сконцентруватися на ударі і, як наслідок, м’яч полетів зовсім не в тому напрямку, як планувала п’ятий номер нашої команди. Та головне, статус-кво було відновлено. А нічийний рахунок, в даному випадку 5:5, цілком влаштовував галичанок. Адже в режимі онлайн на той момент вони мали перевагу над слобожанками в турнірній таблиці у два пункти.

Однак «Левиці» не стали грати на утримання «золотої» для себе нічиєї. І наприкінці гри не лише не дали гравчиням «Металіста 1925» жодного шансу вирвати перемогу, а самі зуміли ще раз покласти м’яч у залікове поле слобожанок. Третя хвиля затяжної атаки львів’янок навіть попри втрату ігрового снаряду, змусила харків’янок припуститися технічного браку і в підсумку через гру у раці Оксана Пасічко, лежачи на газоні у лічених метрах від «заліковки» суперниць, віддала коротку передачу на Анастасію Бардику і перший номер «Левиць» поклала другу спробу нашої команди, яка остаточно визначила, що в цьогорічних «золотих» перегонах в Суперлізі першою до фінішу прийшла команда з міста Лева під орудою тренерського тандему у складі Артема Глинки та Андрія Гарасима. А остаточні цифри на табло встановила Вікторія Шепель, яка майстерно пробила реалізацію спроби. Тож «Левиці» здобули третю у цьогорічній Суперлізі звитягу над «Металістом 1925», цього разу з рахунком 12:5 і тим самим повернули собі титул чемпіонок України. При цьому втретє за чотири останні роки наші красуні оформили «золотий дубль»: виграли обидва національні турніри — чемпіонат та Кубок України — впродовж одного року, з чим ми їх і вітаємо! Браво! Молодці!

Автор: Іван Дупнак.